Історія. Досягнення. Творчі плани.

Ми живемо у ХХІ сторіччі – сторіччі великих можливостей, високих технологій та інформації. У сторіччі, в якому інтелектуальна, творча діяльність виступає основою науково-технічного розвитку суспільства, важливим інструмент конкурентної політики, визначальним фактором ринкової вартості високотехнологічних компаній.
Паралельно із цим людство приходить до розуміння, що інтелект не може бути у відриву від духовності. Адже лише інтелект, овіяний духовністю, може розглядатися як найбільш важливий з притаманних людям багаточисельних видів інтелекту; такий, що спроможний перетворити життя не лише окремої людини, але людської цивілізації, змінивши історію та планету в цілому. І недаремно науковці в усьому світі, незалежно від їх приналежності до тих чи інших галузей наук, все частіше звертають увагу на необхідність еволюційних перетворень, в умовах яких творча перетворююча діяльність людини, наділеної науковими знаннями, повинна поєднуватися з природним гомеостазом біосфери та сприяти її гармонійній еволюції, включаючи нові енерго-інформаційні взаємовідносини. І осторонь від цього процесу не повинен стояти ніхто, якщо ми хочемо якісно змінити наше життя. Відноситься це й до представників юридичної галузі знань, не залежно від того, яку галузь права, сферу юридичної діяльності вони представляють.

Свій вклад у розвиток інтелектуальної діяльності, овіяної духовними традиціями та історичним досвідом нації, намагаємося внести й ми – колектив Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, який у травні 2011 року готується святкувати своє десятиріччя. На фоні історії людства цей вік не може вважитися навіть осмисленою одиницею обрахунку часу. Але у складі держави, яка святкує у 2011 році двадцяту річницю незалежності, яка відбудовується із такими труднощами і стикається з безкінечними викликами часу, які намагається перемогти, наукова організація, що створилася, вижила й змогла говорити про свої успіхи та досягнення – заслуговує на повагу.

Адже ефективний розвиток сфери інтелектуальної власності в Україні розглядається нині як одна з головних умов економічного розвитку країни та її подальшої інтеграції у світове співтовариство. Для успішної реалізації цієї мети держава має на законодавчому рівні гарантувати належну правову охорону інтелектуальної власності та створити правові механізми, які дають можливість забезпечити належний її захист. Разом із тим не викликає сумнівів, що нормальне стабільне функціонування будь-якої системи правової охорони й захисту неможливе без відповідної науково-теоретичної основи.

Саме тому у 2001 році за ініціативою Академії правових наук України та за активної підтримки уряду України, що прийняв відповідну постанову від 29 травня 2001 р. № 582, у складі Академії був створений Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності, до основних завдань якого було віднесено проведення наукових досліджень в сфері інтелектуальної власності, участь у розробленні проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань інтелектуальної власності, підготовка експертних висновків із зазначених питань.

НДІ інтелектуальної власності НАПрНУ функціонує як бюджетна неприбуткова організація, заснована на державній формі власності і виступає суб’єктом наукової діяльності, створеним із метою сприяння соціально-економічному розвитку України, зростання її науково-технічного і культурного потенціалу.

Основними напрямами наукової діяльності Інституту є:
- проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень у сфері інтелектуальної власності, розроблення нових наукових напрямів;
- участь у розробленні концепцій, проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань інтелектуальної власності;
- проведення науково-правових та судових експертиз з питань інтелектуальної власності;
- координація наукових робіт з найважливіших проблем у сфері інтелектуальної власності;
- підготовка наукових кадрів.

Не буде перебільшенням сказати, що очолений у 2001 році д.ю.н., професором Святоцьким О.Д., який виступив його ідейним організатором та новатором даного виду наукової спеціалізації Академії правових наук, за десять років, що відтоді минули, Інститут став унікальною в Україні науковою установою, що провадить теоретичні та практичні дослідження у сфері права та економіки інтелектуальної власності.

Беручи до уваги багатогранність об’єктів інтелектуальної власності, що існують у формі винаходів, корисних моделей, промислових зразків, торговельних марок, художніх і наукових творів, фонограм, комп’ютерних програм тощо, надзвичайно складно забезпечити ефективну їх правову охорону, не володіючи при цьому комплексними знаннями у сфері техніки, юриспруденції, економіки, експертної та оціночної діяльності.

Здійснюючи наукові дослідження з різних питань сфери інтелектуальної власності та інноваційної діяльності, фахівці нашого інституту накопичили істотний теоретичний потенціал та практичний досвід, який дозволив їм посісти достойне місце в національній системі охорони та захисту прав інтелектуальної власності. Під лавами інституту об’єднують свої зусилля найкращі фахівці країни, що спеціалізуються у галузі права та економіки інтелектуальної власності. На даний час до складу інституту входять 7 докторів та 24 кандидати наук, у т.ч. академіки та член-кореспонденти НАН України та НАПрН України, заслужені діячі науки і техніки, заслужені юристи; 10 атестованих судових експертів (внесених до Реєстру судових експертів, що ведеться Мін’юстом України); 3 оцінщика (у т.ч. нематеріальних активів), сертифікованих Фондом Держмайна України; 6 патентних повірених, внесених до Державного реєстру патентних повірених, що ведеться ДДІВ МОН України; провідні фахівці, що спеціалізуються на дослідженні проблем у сфері інтелектуальної власності.

Переважна кількість фахівців інститут мають дві і більше вищих освіти, у т.ч. з інтелектуальної власності. Наявність фахівців з юридичних, технічних, економічних, філологічних, хімічних та інших спеціальностей, з комп’ютерних технологій тощо дозволяють здійснювати багаточисельні дослідження, розкриваючи природу об’єктів інтелектуальної власності в усій її складності й багатогранності.

З моменту заснування в інституті постійно ведуться фундаментальні та прикладні дослідження. Серед проблем, що ставилися на дослідження, була розробка концептуальних засад правового забезпечення сфери інтелектуальної власності в Україні в контексті європейської інтеграції, в рамках яких вирішувалися такі завдання, як дослідження шляхів гармонізації законодавства у сфері інтелектуальної власності до законодавства ЄС та міжнародних стандартів, правове забезпечення захисту прав інтелектуальної власності в Україні, формування правових засад для створення в Україні національної інноваційної системи та забезпечення державної підтримки комерціалізації інноваційної діяльності.

У контексті розробки проблем захисту прав інтелектуальної власності в Україні, у т.ч. проблем законодавчого забезпечення та правозастосування, здійснюються дослідження проблем захисту прав інтелектуальної власності у мережі Інтернет; аналізуються проблеми колективного управління майновими правами авторів та пропонуються шляхи їх вирішення; визначаються проблемні питання захисту науково-технічної документації та розробляються відповідні механізми; досліджуються проблеми захисту прав інтелектуальної власності із застосуванням юрисдикційних та неюрисдикційних форм тощо. Крім того, розробляються теоретичні засади та пропонуються механізми правового регулювання та правозастосування стосовно прав інтелектуальної власності як об’єкту застави, страхування, спадщини тощо.

Оскільки нематеріальні активи є невід’ємною складовою інноваційної діяльності національної економіки, науковці Інституту багато уваги приділили сфері розробки концептуальних засад правового забезпечення інноваційної інфраструктури в Україні, в рамках яких провадилися дослідження теоретичних підходів у визначенні пріоритетів у галузі науково-технічної та інноваційної діяльності; проблем застосування програмно-цільового методу фінансування у забезпеченні науково-технологічних та інноваційних процесів; визначення економіко-правових засад при фінансуванні інноваційної діяльності, у т.ч. із застосуванням механізмів венчурного фінансування; опрацьовувалися правові механізми, що забезпечують процес трансферу технологій, створення інноваційної інфраструктури тощо.

Не обійшов своєю увагою інститут і дослідження проблем доцільності кодифікації законодавства у сфері інтелектуальної власності, в рамках яких було вивчено досвід зарубіжних країн та перспективи його впровадження в Україні. Фахівцями Інституту було проаналізовано досвід країн, у яких законодавство у сфері інтелектуальної власності є кодифікованим або запроваджено інші форми систематизації; було досліджено нормативно-правові джерела та практику ВОІВ, з метою вироблення пропозицій щодо удосконалення національного законодавства з питань інтелектуальної власності та застосування до нього різних процедур систематизації.

Враховуючи виклики часу, що стоять нині перед нашим суспільством та державою, на порядку денному наукового колективу Інституту стоять такі напрями фундаментального й прикладного значення як дослідження проблем управління правами інтелектуальної власності, дослідження проблем охорони й захисту авторського права в умовах сучасного технологічного розвитку, дослідження проблем економіки інтелектуальної власності та її правового забезпечення в умовах науково-технічного розвитку, дослідження проблем правового регулювання відносин у сфері охорони прав на комерційну таємницю тощо.

Серед здобутків нашого закладу є й значна кількість фахових наукових праць, випущених інститутом. Зокрема, за десять років, що минули, науковцями Інституту було підготовлено 36 монографій, присвячених проблемам правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності, економіко-правовим засадам інноваційної діяльності. Побачили світ понад 20 підручників та навчальних посібників, серед яких вже втретє перевиданий Академічний курс Права інтелектуальної власності. Фахівці Інституту беруть активну участь підготовці науково-практичних коментарів до чинного законодавства, в енциклопедичних та довідкових виданнях, серед яких можна назвати коментар книги IV «Право інтелектуальної власності» ЦК України.

Щорічно інститут випускає збірник наукових праць, де знаходять розкриття актуальні проблеми, пов’язані зі сферою інтелектуальної власності. Не припиняється й випуск науково-практичного журналу «Теорія і практика інтелектуальної власності», що внесений ВАК України до переліку фахових видань з юридичних наук, нині вийшло вже 55 його номерів. Підготовлено понад 200 аналітичних добірок, довідок та записок для органів державної влади та управління, наукових закладів, громадських організацій тощо.

І це не просто голі цифри. Напрацювання Інституту мають практичне значення. Адже результати проведених досліджень використовуються під час розробки проектів нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері інтелектуальної власності та інноваційної діяльності. Фактично жодний проект нормативно-правового акту з цих питань, підготовлений органами державної влади, не оминає науково-правової експертизи, що здійснюється кваліфікованими фахівцями Інституту. Останні роки практично усі методологічні розробки Державного департаменту інтелектуальної власності (який після адміністративної реформи перебуває у процесі реорганізації у Державну службу інтелектуальної власності, що входить до сфери компетенції МОНмолодьспорту України) проходять ретельну правову експертизу, майже усі зауваження за результатами якої приймаються. Прикладами можуть бути Рекомендації щодо охорони та захисту авторського права у засобах масової інформації; Рекомендації щодо дотримання прав інтелектуальної власності авторів та інших суб’єктів авторського права при створенні і використанні перекладів та інших похідних творів; Рекомендації стосовно практики застосування законодавства з питань авторського права у видавничій діяльності тощо.

За активної участі наших науковців як членів робочої групи, створеної при Комітеті з питань науки і освіти України Верховної Ради України (з яким, зокрема, у Інституту склалися багаторічні плідні творчі відносини), у 2009 році було підготовлено проект Модельного кодексу інтелектуальної власності, який був переданий на опрацювання державам – членам СНД та пізніше прийнятий Міжпарламентською Асамблеєю.

Не викликає сумнівів, що сфера інтелектуальної власності та її вплив на інноваційне середовище України знаходиться під постійним моніторингом органів державної влади та громадськості. На загальнодержавному рівні проводилися такі заходи, як парламентські слухання, пов’язані з проблемами захисту прав інтелектуальної власності (2007 рік), економіко-правовим забезпеченням інноваційної діяльності та впливу на неї інтелектуальної власності (2008 рік), обговоренням Стратегії інноваційного розвитку України на 2010 – 2020 роки в умовах глобалізаційних викликів (2009 рік). проводилася ціла низка комітетських слухань. І участь наших фахівців в їх підготовці та проведенні є незмінною.

Патентна система України розвивається відповідно до затверджених Концепції розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2009 – 2014 рр. та Програми розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2010 – 2014 рр., спрямованої на практичне здійснення положень Концепції. Зазначені акти також надавалися на експертизу до Інституту.

Фахові консультації Інституту цінуються багатьма державними органами. Неодноразово аналітичні огляди, висновки, довідки надавалися для апарату РНБО України. Фахівці залучалися до підготовки проведення засідання РНБО, присвяченого питанням прав і захист інтелектуальної власності та посилення її ролі у формуванні національного багатства України та підготовці рішення за наслідками його проведення. Готувалися нашими фахівцями й пропозиції, що використовувалися при підготовці Рішення РНБО України від 17 листопада 2010 р. «Про виклики та загрози національній безпеці України у 2011 році», затвердженому Указом Президента України № 1119/2010.

За останні декілька років Інститут отримав десятки актів впровадження результатів своєї діяльності, як у діяльності органів державної влади, так і у освітній та практичній сферах діяльності. За цей час спеціалісти Інституту отримували високі нагороди як від органів державної влади, так і від академічних, неурядових, міжнародних організацій.

Налічується в історії Інституту і кільканадцять спільних наукових розробок прикладного характеру, що реалізувалися з іншими науковими, експертними закладами, органами виконавчої влади, та виграних міжнародних грандів. Так, спільно з НАН України на замовлення ДП «Український інститут промислової власності» було виконано НДР, в рамках якої був розроблений проект Методичних рекомендацій щодо проведення додаткової наукової експертизи множини первинно відібраних винаходів для поточного виявлення перспективних винаходів, відомості про які будуть відображені у базі даних «Перспективні винаходи, зареєстровані в Україні»; а також проект Порядку проведення додаткової наукової експертизи. Тісне співробітництво з НАН та науковими установами, що входять до її системи, дозволяють спільними зусиллями захищати права інтелектуальної власності національних винахідників та авторів.

На підставі одного з виграних тендерів НДІ інтелектуальної власності розробив на замовлення Мінжитлокомунгоспу України Методичні рекомендації щодо удосконалення нормативного забезпечення діяльності Міністерства стосовно виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету.

У рамках організованої спільної робочої групи Міністерства охорони здоров’я України та Національної академії правових наук України Інститутом організовано та проведено засідання групи (жовтень 2010 р.), за підсумками якого вироблено програму дій робочої групи на 2011 рік, та підготовлено висновок щодо проекту Закону України «Про внесення змін до статті 9 Закону України «Про лікарські засоби».

У цілому постійно здійснювані прикладні наукові дослідження дозволили напрацювати цілу низку пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення як рівня правового регулювання сфери інтелектуальної власності та інноваційної діяльності, так і комерціалізації прав інтелектуальної власності. Зокрема, розробка економіко-правових, теоретичних та методологічних засад оцінки вартості інтелектуальної власності (в межах яких проводилися дослідження проблем теорії і методології оцінки вартості прав на об’єкти права інтелектуальної власності; були напрацьовані ґрунтовні підходи до визначення збитків, а також моральної шкоди, спричинених порушенням прав інтелектуальної власності, з метою дотримання конституційних прав власника), дозволили запропонувати Фонду державного майна України власний проект Методики оцінки майнових прав інтелектуальної власності.

Адже створюючи об'єкт інтелектуальної власності та набуваючи прав на нього, кожен бажає отримати із цього практичний, економічний зиск. Але здійснення подібних намірів без допомоги фахівців у цій сфері є вельми ускладненим процесом, оскільки право інтелектуальної власності є особливим, складним, комплексним утворенням, що підпадає під регулюючий вплив норм цивільного права, але жодною мірою не обмежується лише ними. І набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності, а тим більше ефективний захист цих прав мають ґрунтуватися на надійній нормативній та науковій базі, потребують кваліфікованого проведення експертних досліджень, фахової оцінки прав інтелектуальної власності тощо.

Інститут є суб’єктом оціночної діяльності, сертифікованим Фондом Держмайна України. У рамках цього напряму діяльності оцінщиками, що працюють у складі нашого інституту, проведено не один десяток оцінок, об’єктами якої виступають, переважно, нематеріальні активи. Серед замовників виступають як підприємницькі структури, так і державні підприємства, керівництво яких розуміє значення інтелектуальної складової у виробничій діяльності.

Багаторічна взаємодія із судовою гілкою влади дозволила відпрацювати ряд практичних проблем, пов’язаних з проведенням судово-експертної діяльності, з удосконаленням процесу захисту порушених прав інтелектуальної власності в судовому порядку, у т.ч. у порядку господарського судочинства. Значний практичний досвід та теоретичні напрацювання дозволили внести ряд суттєвих зауважень та пропозицій до проекту постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм законодавства про захист авторського права і суміжних прав», що була прийнята у 2010 році. Неодноразово напрацювання Інституту використовувалися й при роботі над рекомендаціями з питань практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності, що приймалися Вищим господарським судом України.

Теоретичні та прикладні напрацювання інституту дозволяють пропагувати ідею створення в Україні Патентного суду, який буде вирішувати спори у сфері інтелектуальної власності. Тим більше, що країна має висококваліфікований суддівський корпус (особливо це треба відзначити стосовно суддів господарських судів), що має спеціальну підготовку з питань інтелектуальної власності та спеціалізується на розгляді таких спорів вже не один рік. У цьому контексті доречно відмітити високу якість фахової підготовки суддів України з розгляду спорів з питань інтелектуальної власності порівняно з підготовкою суддівського корпусу з цих питань в інших країнах СНД.

Окреме місце у сфері захисту прав інтелектуальної власності займає питання збирання доказів. Аналіз чинного законодавства України та практики його правозастосування доводить, що найефективнішим засобом встановлення факту та об’єму порушених прав, особливо стосовно об’єктів інтелектуальної власності, є проведення судової та позасудової експертизи. Сьогодні, фактично, більшість спорів відносно порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності вирішується із проведенням судової експертизи. Об’єктивне, професійно виконане експертне дослідження є одним з ключових доказів у відповідних процесах.

Створений у складі НДІ інтелектуальної власності НАПрНУ Центр експертних досліджень головним своїм завданням має проведення судових та позасудових експертних досліджень об’єктів інтелектуальної власності. Експертні дослідження та судова експертиза проводяться співробітниками інституту, які є судовими експертами, атестованими ЦЕКК Мінюсту України з правом проведення експертиз, пов'язаних з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності. Кожен з них – це висококваліфікований фахівець у зазначеній сфері, що має спеціальну вищу освіту з інтелектуальної власності, декілька з них є також кандидатами юридичних наук, що захищалися з проблем судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності. За цей період часу в Інституті проведено понад 1000 експертних досліджень, у т.ч. підготовлено близько 700 висновків судових експертиз, пов’язаних із питаннями охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності.

На сьогодні Інститут розглядається і як провідний в Україні спеціалізований заклад, що готує науково-правові експертизи, безпосередньо пов’язані з проблемами реалізації прав інтелектуальної власності. Як доводить практика, в умовах постійних змін у чинному законодавстві значення такої незалежної експертизи в процесі захисту прав є неоціненним. І в Інституті є ціла низка напрацювань, яка дозволяє на високому професійному рівні відстоювати права та законні інтереси як окремих громадян та юридичних осіб, так і інтереси держави в особі її уповноважених органів у тих випадках, коли такі інтереси порушуються внаслідок зловживань чи правопорушень. Тому до нас постійно звертаються з метою отримати експертні висновки щодо аналізу ситуації із порушення прав, щодо ліцензійних та інших договорів, пов’язаних із передачею прав інтелектуальної власності, передачі технологій тощо.

Консультаційна робота також є одним з видів діяльності інституту. Понад декілька сотень робіт проведено на замовлення регіонів.

На веб-сайті Інституту http://www.ndiiv.ua , модернізованому у 2010 році , з метою розповсюдження знань у сфері інтелектуальної власності серед широких верств населення:

- запроваджено консультації та відповіді на питання громадян з питань правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності;
- запроваджено консультації з питань надання правової охорони об’єктам авторського права та здійснюється підготовка документів для державної реєстрації авторських прав;
- відкрито вільний доступ до ряду публікацій науково-практичного характеру співробітників Інституту, у т.ч. розміщених у наукових монографіях, збірниках наукових праць, випусках науково-практичного журналу «Теорія і практика інтелектуальної власності», шляхом передачі Інститутом (що має майнові права на зазначені твори згідно встановленому законодавством порядку та умовам укладених договорів) таких творів у суспільне надбання.

Наприкінці 2010 року для державної реєстрації авторських прав на службові твори, права інтелектуальної власності (майнові) на які належать НДІ інтелектуальної власності НАПрНУ, подано 10 заявок.

Науково-практичні публікації (у т.ч. монографії, науково-практичні посібники, збірники наукових праць, науково-практичний журнал «Теорія і практика інтелектуальної власності») Інституту розповсюджуються на безоплатних засадах, у т.ч. по національних бібліотеках та органах державної влади, діяльність яких безпосередньо пов’язана з проведенням державної політики у сфері інтелектуальної власності та інноваційної діяльності (за списком обов’язкової розсилки); по ВУЗах України, в яких читаються курси (спецкурси) з питань інтелектуальної власності. Враховуючи те, що одним із завдань інституту є підготовка професійних кадрів, значна увага приділяється саме цим питанням. Так, в інституті відкрита аспірантура, в якій здійснюється підготовка наукових кадрів. Співробітниками інституту щорічно захищаються кандидатські дисертації з юридичних та економічних наук, декілька співробітників інституту виходять зараз на захист докторських дисертацій. Постійне підвищення кваліфікації, що є складовою політики інституту, сприяє й якісній професійній викладацькій діяльності, яку проводять наші співробітники у провідних вузах по всій країні, готуючи молоді кадри, що в майбутньому прийдуть у сферу інтелектуальної власності та інноваційної діяльності. Молоді кадри, що готуються в інституті, перемагають у національних конкурсах: протягом 2009 р., 2010 років саме наші аспіранти перемагали у Всеукраїнських конкурсах наукових студентських робіт з інтелектуальної власності. Інститутом укладена низка договорів щодо співпраці із провідними вищими учбовими закладами України, Росії, Польщі.

Значна увага приділяється й проведенню наукових заходів, у т.ч. наукових конференцій, семінарів, круглих столів, диспутів тощо . Кожного року інститут організовує або бере участь у понад півсотні таких заходах, у т.ч. тих, що носять міжнародний характер і традиційно проводяться останні роки в Україні.

Інститутом налагоджено дієву співпрацю з питань правової охорони та захисту інтелектуальної власності та інноваційної діяльності з профільними комітетами Верховної Ради України, з відповідними структурними підрозділами уряду, із судовими та правоохоронними органами, органами центральної виконавчої влади тощо. Крім того співробітники інституту входять до складу наукових, методичних, дорадчих, консультаційних органів Мін’юсту України, Мінекономіки України, Мінпромполітики України, МОН молоді та спорту України, МВС України, ДСА України, ВГС України, багатьох інших відомств та установ. З метою удосконалення судово-експертної діяльності налагоджена співпраця як з профільними підрозділами Мін’юсту України, так і з його спеціалізованими установами.

У сфері законотворчої діяльності фахівці інституту вже багато років співробітничають з Інститутом законодавства Верховної Ради України. Також співробітники інституту входять до складу багатьох експертних комісій при органах державної влади, у т.ч. МОН молоді та спорту України, Мін’юсту України, ДАК України, Держтелерадіомовлення тощо. У складі інституту працюють третейські судді, планується підготовка кваліфікованих медіаторів, сертифікованих відповідним чином.

Інститут продовжує підтримувати міжнародне співробітництво з низкою наукових центрів іноземних країн, що працюють у сфері інтелектуальної власності, зокрема, з Інститутом Макса Планка (Німеччина). Продовжується співробітництво з представниками іноземних наукових центрів та учбових закладів, наприклад, Варшавської політехнікою, представниками Федерації науково-технічних співтовариств (Польща) та Міжнародної Організації Спеціалістів Інновацій (МОСІ) в напрямах узгодження залучення студентів України до трансферу технологій та інноваційної діяльності, а також участі у міжнародних інноваційних ярмарках, співробітництво з науковими установами та ВУЗами країн СНД. Налагоджено й спілкування із спеціалістами ВОІВ, кафедрами з авторського права ЮНЕСКО, відкритими в країнах СНД.

У рамках міжнародного співробітництва Інститут активно залучається до проектів, пов’язаних з дослідженням проблем правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності, удосконаленням практики правозастосування тощо в межах країн СНД. Так, з метою координації наукової, освітньої та іншої діяльності у сфері інтелектуальної власності НДІ інтелектуальної власності НАПрНУ та Республіканським науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності (РНИИИС, м. Москва), за ініціативи останнього, було підписано документи про заснування Міжнародної Асоціації інститутів інтелектуальної власності.

Все вищевикладене не може, зрозуміло, відобразити усі наявні результати, отримані дружнім творчим колективом нашого Інституту. Колективом, що користується заслуженою повагою серед фахівців національної системи інтелектуальної власності. І нині можна констатувати, що за роки свого існування НДІ інтелектуальної власності НАПрНУ зайняв провідне місце у галузі інтелектуальної власності та інноваційної діяльності і має суттєві перспективи свого розвитку та в подальшому спрямовуватиме свою діяльність на користь національних інтересів і підвищення ролі Національної академії правових наук України в розбудові правової системи.


Від колективну НДІ інтелектуальної власності НАПрН України
Директор, доктор юридичних наук, член-кореспондент НАПрН України
О. Орлюк